Сприйняття чоловіків у роботі із захисту дітей [Огляд Платформи із захисту дітей]

details

Дата публікації:  22/01/2016 Authors:  Анна Попович Тип публікації:  Інформаційний бюлетень / Огляд / Бюлетень

У цій статті Джонатан Скорфілд, провідний дослідник теми соціальної роботи з чоловіками, обговорює гендерне сприйняття клієнтів у роботі із захисту дітей, приділяючи особливу увагу тому, як соціальні працівники сприймають чоловіків (тобто батька) і мужність у своїй роботі. 

Висновки Скорфілда ґрунтуються на етнографічному дослідженні, що проводилося у Великій Британії протягом трьох місяців у 2000 році, яке було засноване на опитуваннях соціальних працівників як жінок, так і чоловіків, а також на матеріалах кейсів. Хоча дослідження Скорфілда проводилися в контексті Великої Британії, його висновки мають широке застосування і можуть використовуватися в практиці соціальної роботи і в інших країнах, що мають ті самі соціальні параметри, що й дослідження Скорфілда: клієнти в дослідженні були вихідцями з сімей з низьким доходом, білими, гетеросексуальними і працездатними чоловіками. При цьому необхідно враховувати, що в роботі Скорфілда не розглядалося сприйняття клієнтів чоловічої статі інших рас (не білих), іншої сексуальної орієнтації (не гетеросексуальних) або клієнтів з обмеженими можливостями.

Це етнографічне дослідження показало, що різниця в тому, як соціальні працівники чоловічої і жіночої статі сприймають своїх клієнтів чоловічої статі (батька), відсутня. Тобто соціальні працівники жіночої і чоловічої статі однаково сприймають чоловіків і мужність. У зв'язку з цим Скорфілд виділяє шість основних уявлень про мужність, які розділяють соціальні працівники при роботі у сфері захисту дітей. Соціальні працівники зазвичай негативно сприймають батька: 1) як загрозу (або як особу, що здійснює сексуальне зловживання, або як особу, що здійснює акти насильства в сім'ї), 2) як щось непотрібне (чоловіки завжди знаходяться поза домівкою, практично не роблять внесок у сім'ю), 3) як такого, що не відіграє особливої ролі (чоловіки, які не є законними опікунами, або чоловіки, яких матері усувають від виховання дитини) і 4) як відсутню особу (чоловіки, які уникають контактів з соціальними працівниками). Рідше вони сприймаються менш негативно, або так само, як і жінки, а іноді навіть краще за жінок (наприклад, у разі, коли матері вважаються ненадійними опікунами). 

Через подібні домінуючі дискурси, які представляють чоловіків у негативному світлі, наприклад, «чоловік як загроза», соціальні працівники, як правило, утримуються від спілкування з чоловіками і, отже, виключають їх із служб захисту дітей, концентруючись тільки на роботі з матерями. Це відбувається з двох причин: 1) соціальні працівники бояться можливих спалахів насильства з боку чоловіків, і 2) вони розглядають матерів як основних опікунів, основних захисників дітей. Тому вони зосереджені на роботі з матерями, будучи упевненими в тому, що вирішення проблеми жорстокого поводження з дітьми або відсутності турботи про них знаходиться в руках матері, яка повинна або залишити чоловіка, або вигнати його з дому. Якщо вона цього не робить, соціальні працівники вважають її «ненадійною матір'ю». В результаті навіть у тих випадках, коли саме батько є агресором, соціальні працівники вважають за краще не вступати з ним у контакт, а, швидше, звинувачувати матір в її «нездатності захистити» дитину.

Скорфілд підкреслює необхідність змін: слід навчити соціальних працівників розглядати гендерний дискурс соціальної роботи як практичний підхід. Для благополуччя дітей важливо, щоб соціальні працівники припинили ставитися до матерів як до «ненадійних опікунів» і включали батьків до програм соціальної роботи.

Документ підготовлений Анною Попович для «Платформи із захисту дітей в Південно-Східній Європі» у 2016 році. 

Щоб прочитати статтю повністю, будь ласка натисніть тут «Сприйняття чоловіків у роботі із захисту дітей» Автор: Jonathan Scourfield, 2001 рік.

Загальна кількість сторінок: 
2
Мова (мови) матеріалів: 
Українська
Англійська
Країна (країни), яких стосується цей матеріал: 
Міжнародний

Цей проект фінансується: