Як надати ефективнішу допомогу дітям у процесі транзиту [Огляд Платформи із захисту дітей]

details

Дата публікації:  03/10/2018 Author:  Сер Джей Тан#uid:16645 Видавець:  Платформа із захисту дітей Тип публікації:  Звіт / Дослідження / Дані

Мета цього огляду – освітити напрями у сфері надання допомоги дітям у процесі транзиту, які можуть бути поліпшені соціальними працівниками і особами, що відповідають за розробку політики. 

Оцінка
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини усі дії відносно дітей повинні здійснюватися відповідно до принципу найкращого забезпечення інтересів дитини в цілях досягнення її благополуччя. Воно визначається рядом обставин, таких як вік, рівень зрілості, наявність або відсутність батьків, довкілля або досвід дитини. Держави несуть основну відповідальність за реалізацію принципу найкращого забезпечення інтересів, але лише небагато країн прийняли такі процедури. 
Рекомендація для осіб, відповідальних за розробку політики: Урядові органи із захисту дітей повинні приділяти першочергову увагу встановленню процедури найкращого забезпечення інтересів дитини. 

Процедура найкращого забезпечення інтересів дитини складається з двох компонентів: оцінки найкращих інтересів і визначення найкращих інтересів. Для ефективного виконання цих дій вимагається належний кейс-менеджмент з боку державних органів, а також навчання соціальних працівників, що мають справу з цими процедурами. Зрештою, відповідальність за впровадження принципу найкращого забезпечення інтересів дитини лежить на державі. 
Загальні рекомендації: пріоритетом сторін, що працюють над добробутом дітей, має бути зміцнення національних систем захисту дітей, а не їх заміна.

Діти в процесі транзиту особливо уразливі перед торгівлею людьми і експлуатацією. Навчання і інструменти оцінки ризику можна отримати в декількох організаціях, таких як Товариство захисту дітей від жорстокого поводження і УВКБ Великої Британії, які надають керівні принципи і довідники. 
Рекомендація для соціальних працівників: соціальні працівники мають бути навчені розпізнавати ознаки жертви жорстокого поводження і проводити оцінку ризику за необхідності. 

При виявленні дітей без супроводу або розлучених з сім'єю органи влади діють відповідно до стандартної процедури: їх передають у спеціальні центри, після чого призначають опікунів або прийомних батьків. У деяких країнах не ведеться систематична робота з виявлення і реєстрації дітей без супроводу або розлучених з сім'єю. В результаті деяким дітям вдається залишитися неврахованими, а у інших дітей не виходить правильно оцінити вік. 
Загальні рекомендації: Співробітники правоохоронних органів і соціальні працівники повинні мати навички виявлення таких дітей. Крім того, має бути створена основа для систематичного виявлення і реєстрації таких дітей, щоб вони могли отримати допомогу. 

ІнформацІя

Людям у процесі транзиту потрібна інформація про шлях свого прямування, розташування центрів допомоги, політичні зміни, процедури подачі клопотання про надання притулку, про законні права і можливості. Дітей також потрібно проінформувати про наявні можливості, щоб врахувати їх побажання при визначенні і оцінці найкращих інтересів дитини. 
Загальні рекомендації: Інформація має бути доступна для мігрантів через інформаційні пункти на місцях або в Інтернеті (у більшості мігрантів є смартфони). Інформація має бути також представлена мовою, зрозумілою для дитини. 

Лікування / надання послуг

Діти піддаються психологічному стресу і впливу несприятливих погодних умов. Подібний травматичний досвід може негативно позначитися на їхньому психологічному благополуччі. Дітям у процесі транзиту також потрібні захист, медична допомога, харчування і освіта. Вітаються будь-які кроки зі зміцнення національного потенціалу для надання цих послуг. 

Загальні рекомендації: Прийомні батьки і професіонали, що працюють з такими дітьми, повинні вміти розпізнати травму, забезпечити базову психологічну підтримку і відвести дитину до відповідного спеціаліста за необхідності (Організація «Save the Children», 2017). Національні уряди повинні переконатися в тому, що у них є можливості для визначення дітей, які потребують лікування / надання послуг, а також у тому, що створені відповідні структури для надання таких послуг. 

Дані

Актуальні і точні дані мають вирішальне значення для органів влади, що здійснюють планування, і гуманітарних організацій для контролю над ситуацією, не кажучи вже про розробку ефективної політики і розподіл ресурсів для надання допомоги дорослим і дітям у процесі транзиту. Проте повсюдно спостерігається нестача або відсутність даних про дітей у процесі транзиту. Наприклад, зазвичай країни не збирають і не представляють дані про невиявлених незаконних мігрантах, що надає невірну картину щодо їхньої кількості. Деякі національні органи влади збирають і надають дані про виявлених мігрантів, а інші надають інформацію про затриманих осіб і клопотання про надання притулку (Організація «Save the Children» і Міжнародний комітет порятунку, 2017).
Рекомендації для осіб, відповідальних за розробку політики: дані повинні координуватися як мінімум на регіональному рівні – це може стати можливим шляхом діалогу з усіма учасниками, як урядовими, так і неурядовими, для стандартизації збору даних і визначення областей співпраці. Крім того, необхідно розбити дані за віком, статтю та іншими корисними сегментами, а також забезпечити їхнє збирання через певні проміжки часу. 

Підходи до політики

Не існує універсального методу турботи про мігрантів. Один з бажаних підходів – зрозуміти, що потреби відповідного індивіда розрізняються залежно від віку і статі, а отже, політика в цій сфері також повинна враховувати ці критерії. Наприклад, персонал приймальних центрів повинен уміти розмовляти з дітьми в доступній їм формі. А там, де це можливо, необхідно відокремити дітей без супроводу і розлучених з батьками від дорослих. 

Хороша політика повинна також включати елементи добровільної участі місцевих мешканців. При виявленні дітей без супроводу і розлучених з сім'єю влади, як правило, відправляють їх в спеціалізовані центри або призначають опікуна або прийомну сім'ю. Це означає, що дітям підбирають місцевих опікунів на добровільній або примусовій основі, покладаючи на цих опікунів певні обов'язки. У більшості країн опікунів призначають примусово. І в результаті, безліч таких стосунків не міцні – діти не впевнені в тому, що є дорослий, на якого можна покластися, а опікуни або занадто переобтяжені іншими дітьми, або виявляють апатію до прийомних дітей. Проте «якщо добровільна опіка працює належним чином, і дитина відчуває зв'язок з опікуном, тобто відчуває, що інша людина щиро піклується про неї, це значною мірою допомагає скоротити жорстоке поводження, експлуатацію і шкоду». На Сицилії «італійська влада визнала, що «інституціональна» опіка виявилася неефективною, і відзначили додаткові переваги, які несе з собою активна громадянська позиція у сфері захисту несупроводжуваних дітей»; вони перейшли на схему з добровільною опікою, коли «опікун ручається за те, що дитина отримує усю необхідну інформацію і юридичну допомогу, що її найкращі інтереси отримали належну оцінку, і що важливіше, це відбувається з активною участю самої дитини» (Genovese, 2018).

У багатьох країнах слідування біженців належною практикою було визнано влаштування дітей без супроводу і розлучених з рідними в сім'ї схожої соціокультурної приналежності (Організація «Save the Children», 2017). «Два дослідження порівняли несупроводжуваних неповнолітніх, тих, що живуть з білими американцями, і несупроводжуваних неповнолітніх, які живуть у сім'ях, де як мінімум один член сім'ї належав до цієї ж етнічної групи (суданської або індокитайської) (Geltman et al. 2005; Porte and Torney-Purta 1987). В обох дослідженнях діти показували значно кращі результати, якщо їх поміщали в схожу етнічну групу» (O'Higgins, Ott and Shea, 2018, стор. 9). Разом з цим будь-яка політика повинна ґрунтуватися на фактах. Це підкреслює важливість наявності достовірних даних і обґрунтованої думки у осіб, що відповідають за розробку політики. Маючи точну інформацію і прогнози відносно дітей-мігрантів в країні, її влада зможе ефективніше розподіляти ресурси на користь цієї цільової групи. 

Загальні рекомендації: будь-які заходи допомоги мігрантам повинні враховувати вік і стать. Необхідно надати можливість місцевим мешканцям добровільно брати участь у цих процесах. А підхід до розробки політики, що ґрунтується на фактах, скоріше за все, надасть кращі результати одержувачам допомоги. 

Як правило, ресурси на місці обмежені, тому необхідно краще координувати зусилля і розподіляти наявні ресурси, щоб уникнути дублювання, і з метою максимізації ефекту від використання наших ресурсів. Крім того, необхідно поліпшити міжурядову і міжвідомчу співпрацю для управління міграцією. Міграція – це проблема, яку необхідно вирішувати колективно. 
Загальні рекомендації: окрім координації методів збирання даних, також важливо створити платформу, яка дозволить відстежувати дії усіх учасників (операції з надання допомоги, кейс-менеджмент), щоб уникнути дублювання і виявити не опрацьовувані / погано опрацьовувані сфери. 

Наразі ЄС у своїй роботі спирається на Дублінську Конвенцію, згідно з якою прохачі притулку можуть клопотати про надання притулку тільки в одній країні ЄС, а країна, що отримала клопотання, несе виключну відповідальність за його обробку. Дублінська система посилює тиск на країни, що не входять до ЄС, куди приїжджають більшість прохачів притулку і де держави частенько не мають можливостей надавати підтримку і захист біженцям. Відмова в наданні притулку означає для прохачів притулку можливість повернення до судового переслідування. Багато країн, що переживають найбільший потік мігрантів (наприклад, Італія, Угорщина), з нетерпінням чекають на загальноєвропейську політику відносно міграції, оскільки їм здається, що їх залишили одних в боротьбі з міграційною кризою. (Samek Lodovici, M. et al., 2017).

Рекомендації для осіб, відповідальних за розробку політики: Країнам слідування біженців і мігрантів потрібна ефективна інтегрована система для обробки міграційних процедур і клопотань про надання притулку, тобто кейс-менеджмент. Країни-учасниці ЄС повинні почати брати на себе велику частину відповідальності для зниження структурного стресу в країнах, які зазнають сильного напливу іммігрантів і прохачів притулку. Необхідно знайти політичне рішення. Необхідні рішучість і співпраця міжнародної спільноти для пошуку рішень і досягнення загальних цілей, таких як полегшення страждань мирного населення. 

Резюме
Щоб резюмувати усі способи допомоги дітям в процесі транзиту, слід виділити деякі ключові ідеї. Необхідно посилювати національні можливості, розробляти і приймати стандартні оперативні процедури і покращувати координацію. Там, де це можливо, політика повинна ґрунтуватися на фактах. 

Для отримання додаткової інформації та посилань, будь ласка, завантажте документ нижче.

Загальна кількість сторінок: 
4
Країна (країни), яких стосується цей матеріал: 
Міжнародний

Цей проект фінансується: